Організація роботи з обдарованими дітьми в початковій школі

Організація роботи з обдарованими дітьми 

у початковій школі

На сьогодні актуальною проблемою суспільства є збереження інтелектуальної еліти країни. В Україні працюють ліцеї, гімназії, спеціалізовані школи , які приділяють увагу навчанню і розвитку дітей з інтелектуальною та академічною обдарованістю.

У загальноосвітніх навчальних закладах ведеться пошук обдарованих дітей, збираються відповідні банки даних. Цих дітей залучають до участі в олімпіадах, конкурсах тощо. Все це впливає на зростання престижу школи.

Але залишається багато нерозв’язних проблем, зокрема щодо виявлення ознак обдарованості у дітей і надання їм реальної допомоги на шляху подальшого розвитку. Саме цій проблемі присвячено педагогічну раду. Ми повинні навчити дитину жити у світі, у світі майбутнього. І головне завдання полягає не стільки в переданні знань, скільки в тому, щоб навчити дитину вчитися, розвинути її психічні процеси, збереження її інтересу до пізнання й діяльності, підтримці психологічного здоров’я, що дозволить нашим дітям досягати своєї мети.

Але чи добре нам відомо, хто така обдарована дитина і що таке обдарованість? Яким має бути середовище для розвитку обдарованості? Як виховувати обдаровану дитину та чи варто прискорювати її розвиток? Чи завжди обдарованість можна виявити, не застосовуючи спеціальних методик, і якою може бути динаміка її розвитку? Які умови потрібно створити для навчання та розвитку обдарованих дітей? Як розуміти поняття «індиго»? Які проблеми можуть бути у таких дітей?

Дана робота сприятиме розкриттю питань щодо розвитку та вихованню обдарованих учнів, їх майбутнього, щоб у спільній співпраці педагогів-батьків-психолога сприяти розвитку кожної особистості, виявляти їх здібності, творчий потенціал.

Існує понад сто визначень «обдарованості». Коли ми говоримо про обдарованих дітей, то маємо на увазі дітей з підвищеним рівнем розвитку інтелектуальних, творчих, академічних і соціально-особистісних здібностей, а також дітей з прихованими, тобто потенційними, можливостями.

Обдаровані – здатні виконувати діяльність; талановиті досягають успіху; геніальні – рухають прогрес.

Що ж таке обдарованість – це системна якість психіки, що розвивається протягом життя, визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.(винести на слайд)

Обдарована дитина – це дитина, що виділяється яскравими, очевидним, іноді видатними досягненнями ( або має внутрішні передумови для таких досягнень ) у тому чи іншому виді діяльності.

Отже, у кожної дитини є певні задатки, здібності до якоїсь діяльності. Тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а в інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть проявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці.

Загальною є думка, що людина не народжується з готовими здібностями. Анатомо-фізіологічними передумовами розвитку здібностей є задатки. І саме на їх основі, під впливом навчання і виховання, під час взаємодії людини з довкіллям розвиваються її здібності. Отже здібності проявляються в діяльності.

Задатки – спадкові анатомо-фізіологічні особливості, які є передумовою (основою) для розвитку на їх базі здібностей.

«Високих результатів досягає не та людина, якій легко все дається, а та яка працює над собою і не здається. У людини завжди є все, щоб здійснити свою мрію» - Пауло Коельйо.

Здібності – індивідуально стійкі властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності. Психологи розрізняють загальні і спеціальні здібності. У школі серед учнів виділяються діти які навчаються без особливих зусиль. Вони не тільки чудово запам’ятовують, але й аналізують, узагальнюючи матеріал, і в потрібний момент відтворюють його. Таких учнів небагато, вони володіють високими здібностями до засвоєння знань і вважаються академічно обдарованими.

Ще одним із критеріїв, що дозволяє зробити висновок про обдарованість, є інтелектуальний коефіцієнт (IQ). Цей показник визначається в результаті тестування. Тоді говорять проінтелектуальну обдарованість.

Інші діти, творчо обдаровані, не можуть легко набувати знань з різних навчальних предметів, оскільки для них засвоєння великої кількості даних, чужого за своєю суттю досвіду – велика проблема. Їхня сила в іншому – у розв’язанні складних завдань, виявленні нестандартних шляхів для їх розв’язання. Їм притаманна оригінальність мислення, креативність. Високий рівень креативності поєднується з високим загальним інтелектом. Саме маючи досить високий рівень дивергентного мислення – говорять про творчу обдарованість.

Спеціальна обдарованість – моторна обдарованість (дитина проявляє її, н-д, у спорті, танці); соціальна(організаторські); практична (проявляється в різних сферах людської діяльності – кулінарії, роботі з деревом або металом, шитті, вирощуванні квітів).

(Висвітлюються діаграми діагностики 4х класів за методикою Равена)

Яка є найвища ступінь прояву здібностей?

Найвищий ступінь обдарованості - талант і геніальність.

Обдарованість – індивідуальна своєрідність здібностей, що забезпечує можливість досягнення вищих, порівняно з іншими людьми, результатів діяльності

Талант – вищий рівень здібностей людини, що дає змогу особистості досягати значних успіхів в оригінальному виконанні тієї чи іншої діяльності

Геніальність – найвищий ступінь творчих проявів особистості, втілюється в творчості, що має історичне значення для життя суспільства.

Моделі обдарованості.

До найпопулярніших моделей обдарованості належить концепція розроблена американським ученим Джозефом Рензулі. Згідно з цією концепцією, обдарованість – це не просто високий коефіцієнт інтелекту чи висока креативність, це поєднання трьох основних характеристик:

• інтелектуальних здібностей,

• креативності

• наполегливості.

• Високий рівень загального інтелекту

• Наявність спеціальних здібностей

• Певні особистісні особливості

• Вплив середовища

• Щасливий випадок

• Це діти, які мають творчою натурою, високим інтелектом, рішучим і наполегливим характером.

• Вони часто бачать більш раціональний спосіб зробити щось, однак навколишні сприймають це як порушення правил. Колишні прийоми виховання на дітей індиго не діють - вони абсолютно не реагують на суворі виховні заходи, покарання, погрози чи приниження.

• Діти індиго мають систему поглядів, яку неможливо змінити впливом ззовні. Спроба хоч якось впливати на погляди такої дитини приводить або до агресії, або до замикання в себе.

• На відміну від звичайних дітей, у них немає абсолютних авторитетів. Діти індиго не вважають за потрібне пояснювати свої вчинки і спираються на свободу вибору. При цьому вони здатні приймати вірні рішення, покладаючись лише на інтуїцію.

• Крім цього діти індиго часто відчувають прив'язаність до рослин або тварин і просто закохані у природу. Вони надзвичайно мають здатність до співпереживання і гостро потребують безумовної любові близьких.

• Діти індиго вимагають прояви великої уваги, шукають справжньої, міцної і щирої дружби. Будучи альтруїстичний, вони горять бажанням допомогти світу в якомусь великій справі.

• Діти індиго справляють враження нетовариськості, якщо не перебувають у компанії собі подібних. Як правило, дитина індиго відчуває себе старше своїх років (неначе йому не 13, а вже 43).

• Діти індиго відрізняються високою самооцінкою, дуже самовпевнені, незалежні і горді. У підлітковому віці схильні до депресивних станів.

• Діти індиго здатні на жорстокі вчинки, якщо натикаються на непереборну стіну нерозуміння і байдужості. Вони терпіти не можуть, коли їх змушують робити що-то просто тому, що "так треба" або "всі так роблять".

ВІДМІННИКИ	ОБДАРОВАНІ
Наполегливо працює	Грається, але отримує високі бали, особливо з творчих завдань
Хороші думки та ідеї	Нестандартні думки та ідеї, власний погляд
Легко вчиться	Уже знає. І коли тільки він це вчив?!
Потребує 6 – 8 повторень	Одного – двох повторень достатньо
Проводить час з однолітками	Більше до вподоби компанія дорослих, однодумців
Задоволений своїми успіхами у навчанні	Критично ставиться до себе й до інших і говорить про це

• Обізнаність з теми, що вивчається на уроці. Обдарована дитина нудьгує, а клас напружено працює. Вона втручається в хід навчального процесу — перша тягне руку, її від­повіді містять не тільки інформацію, почуту за короткий час на уроці, а все, що знає з цього питання.

• Ставить багато запитань, які не стосуються теми уроку.

• Обдаровані діти зосереджені на своїх інтересах і не обізнані з тим, що цікавить їх співбесідників.

• Вони не вміють слухати, перебивають співбесідника, часто виправля­ють, якщо він неправильно або неточно висловив свої думки. Розвиток пізнавальних здібностей обдарованих дітей випереджає їх ро­зуміння законів спілкування.

• Неприязнь до школи. їм цікаво вчитися, оскільки подобаються складні ігри та завдання і не викликають інтересу ті, котрими цікавляться їхні однолітки. Через це обдарована дитина може опинитися в ізоляції, закритися від інших.

• Нонконформізм. Обдаровані діти відкидають стандартні вимоги. Особливо, якщо ці вимоги суперечать їхнім інтересам або зда­ються безглуздими.

• Занурення у філософські проблеми. Обдарованим дітям властиво замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування, філософські проблеми.

• Розбіжність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвит­ком.Обдаровані діти збільшим задоволенням спілкуються з дітьми старшого віку. Оскільки ж вони поступаються останнім у фізичному розвитку, то їм складно стати неформальними лідерами.

• Прискорене навчання - передбачає прискорений темп навчання

• Збагачене навчання - передбачає поглиблення матеріалу

• Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність.

• Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

• Розвивати критичне сприйняття дійсності.

• Вчити доводити починання до логічного завершення.

• Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження).

• Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят.

• Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації.

• Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.

• Впливати особистим прикладом.

• Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового.

• Пам'ятати, що «своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання – це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу» (В.О. Сухомлинський).

Джозеф Рензулі пропонує вважати обдарованими не тільки тих, хто за всіма трьома параметрами перевищує ровесників, а навіть тих, хто демонструє високий рівень хоча б за одним із них. Таким чином контингент обдарованих дітей значно розширюється.

А. Таннендаум, займаючись вивченням обдарованості, застосував психосоціальний підхід. Він визначає поняття»обдарованість» за п’ятьма чинниками:

На думку автора, успіх залежить від наявності всіх цих факторів, тоді як відсутність хоча б одного може призвести до невдачі. Для того, щоб творча обдарованість змогла себе проявити і далі розвиватися, потрібні сприятливе культурне оточення, опіка і заохочення, а іноді – тиск ззовні. Безперечно, що особливу роль у цьому відіграє домашнє середовище, батьки, їхня поведінка. Важливо створити затиші психологічні умови для розвитку дітей, підтримувати їх й розвивати здатність до творчості, передусім особистим прикладом, бути терпимим до проявів непокори та безладу зі сторони дітей.

(Висвітлюються діаграми результатів тестування 4х класів за методикою «Логічні задачі» Зака та методикою Зямбяцявічене)

Діти індиго: малюки кольору, діти-кристали, райдуги або тефлонові (у Франції )– тому, що до них не пристають загальні правила. Таку назву ввела американський психолог Ненсі Тепп. Саме вона у своїй книзі «Як колір допомагає краще зрозуміти твоє життя» вперше звернула увагу на відповідність кольору аури кожної людини, її темпераменту. Наприклад, у сангвініків аура – червона, у меланхоліків – блакитна, у флегматиків – біла, у холериків – жовта. А у цих незвичайних дітей аура – фіолетово-синя, кольору фіалки.

Окрім усього, у індиго часто виникають проблеми у школі, оскільки вони категорично відмітають традиційні методи навчання: часто не чують свого вчителя, але іноді розуміють все з перших слів, і далі слухати вже не бажають – нецікаво.

Дітям індиго приписують безліч різних властивостей, починаючи від високого рівня інтелекту та закінчуючи телепатичними здібностями.

Незважаючи на широку популярність, не існує жодного наукового доказу існування цього феномена. Крім того, велика частина ознак та якостей «дітей індиго» давно відома психіатрам та психотерапевтам і описується діагнозом СДУГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивність). Сучасною наукою термін «діти індиго» як такий не використовується.

Які вони, ці діти індиго?

А ще кажуть: "Від генія до злодія – один крок"

Робота психологічної служби з усіма учасниками навчально-виховного процесу по виявленню одарованих дітей.

Робота передбачає співпрацю з вчителями, батьками, та безпосередня діагностика учнів з метою виявлення обдарованих. Це діагностика когнітивних процесів по запиту, визначення IQ в 4 класах, діагностика інтелектуального потенціалу учнів, вміння узагальнювати та порівнювати.Виступи на батьківських зборах , індивідуальні та групові консультації, педради, методоб’єднання тощо.

Разом з вчителями початкових класів було створено банк даних обдарованих учнів.

Що ж відрізняє відмінників від обдарованих?

Перелік помилок, які роблять учителі, ототожнюючи обдарованих дітей з відмінниками:

Що в таких учнях дратує вчителів? (інтелектуальна обдарованість)

Які проблеми витікають в обдарованих дітей у спілкуванні з однолітками?

У свою чергу список цих проблем був доповнений Уітмором:

Прагнення до досконалості (перфекціонізм). Для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості, що виявляється досить рано.

Відчуття незадоволеності. Вони критично ставляться до власних досягнень, часто незадоволені, звідси — відчуття власної неадекватності і низька самооцінка.

Нереалістичні цілі. Обдаровані діти часто ставлять перед собою завищені цілі і не маючи можливості досягти їх, починають переживати. З іншого боку, прагнення до досконалості приводить до високих досягнень.

Надчутливість. Обдарована дитина більш уразлива, вона часто сприймає слова або невербальні сигнали як прояв неприйняття себе оточуючими. У результаті така дитина вважається гіперак-тивною і такою, що відволікається, оскільки постійно реагує на різного роду подразники і стимули.

Потреба в увазі дорослих. Через природну допитливість і прагнення до пізнання обдаровані діти часто монополізують увагу дорослих, котрі знаходяться поруч.

Нетерпимість. Обдаровані діти нерідко з недостатньою терпимістю ставляться до дітей, що стоять нижче їх в інтелектуальному розвитку. Вони можуть відштовхувати оточуючих своїми зауваженнями.

Вчителю варто не тільки побачити здібну дитину, а й розвинути їх до талановитості та геніальності.

Стратегії навчання обдарованих

Провідні організаційні форми: ранній початок навчання ( з 5 років); прискорення в звичайному класі передбачає індивідуалізацію стандартних навчальних програм до потреб обдарованих дітей; спеціалізовані класи; факультативи; гуртки; міні-курси; мала академія наук; заочні школи; станції юних техніків; літні та зимові індивідуальні завдання; додаткові заняття; тощо.

Рекомендації:

У роботі з обдарованими дітьми педагогу варто